Ценовая политика

                                            Варіант 3

                

                                      П Л А Н: 

    3. Особливості ціноутворення для малого бізнесу.  

• Знижки  та їх види _____________________стр.2

 

• Знижка  за кількість____________________стр.2

 

• Торгова знижка________________________стр.3

 

• Впорядкування прайс-листів___________стр.4

 

• Ціни  при продажі в  кредит_____________стр.5

 
 

    13. Державне регулювання цін__________стр.6 

    Литература_____________________________стр.15 
 

    3. Особливості ціноутворення для малого бізнесу.

    Встановлення  певної ціни на товар або послугу  служить для подальшого їх продажу  і отримання прибутку. Дуже важливо  призначити ціну так, щоб вона не виявилася  дуже високою або дуже низькою.

    У малому бізнесі встановлення потрібного рівня  цін тим більше важливе, що підприємець  має можливість безпосередньо спілкуватися з клієнтом і той у свою чергу  може висловити свої претензії по встановлених цінах за товари або  послуги. Призначення високої ціни може бути чревате втратою інтересу до придбання. Призначення низької  ціни теж може викликати негативну  реакцію, наприклад, сумнів як продукт  або в умінні і досвіді підприємця. Таким чином, запрошувана ціна визначає якість товару або послуги в свідомості покупця і допомагає визначити  положення даного продукту на ринку.

    Зрозуміло, чому висока ціна викликає незадоволення  покупця, але не завжди зрозуміло, чому низька ціна може викликати незадоволення.

    У разі, коли товар потребує післяпродажного, гарантійного або іншому обслуговуванні, а призначена за нього ціна дуже мала, прибуток отриманий від продажу  виявляється недостатньою для обслуговування клієнта далі на належному рівні. У такому разі, покупці розчаровуються в даному товарі, наданому ним обслуговуванні і в даному підприємстві.

    Визначення  ціни є одному з важких завдань, що стоять перед будь-яким підприємством. І саме ціна зумовлює успіхи підприємства - об'єми продажів, доходи, отримуваний  прибуток.

    3.1 Знижки та їх види.

    Зниження  нормальної ціни товару називається  знижкою. У маркетингу цей захід  дуже корисний, але надання знижки - це відмова від частини власного прибутку. З іншого боку, відмова  від розгляду системи знижок - це відмова від великого прибутку.

    3.2 Знижка за кількість

    Знижки  за кількість даються для того. Щоб підштовхнути покупця придбати товар у великих кількостях, і  їхні розміри залежать від обсягу замовлення. Існують два види знижок за кількість: кумулятивні і некумулятивні.

    Кумулятивна знижка спонукає покупців робити закупівлі  товару в одного продавця. З ростом обсягу куплених товарів, в певному  терміні знижки збільшуються. Як приклад  подібних знижок у роздрібній торгівлі можна привести магазин компакт-дисків, де за кожний куплений диск клієнту  видається купон, і при пред'явленні 10-ти таких купонів, він одержує  один диск "в подарунок" від  магазину.

    Некумулятивні знижки набагато більше поширені, їх застосовують до будь-якого одиничного замовлення і залежать вони від його обсягу. Мета таких знижок в тому, щоб  спонукати покупця на більш значні замовлення, меншими цінами за одиницю  товару. Невелика компанія може скористатися даним видом знижок. Кумулятивні  знижки в оптовій торгівлі для  невеличких компаній занадто складні, тому що потребують апарату, який враховує всі закупівлі.

    3.3 Торгова знижка

    Торгові знижки даються посереднику, що продає свої товари оптовим покупцям або  тому, хто надає послуги по даним  товарам іншим. Посередниками сфери  обслуговування є: електрики, водопровідники, перукарі, будівельники -всі, хто обслуговує своїх клієнтів за допомогою продукції  всіляких компаній.

    Оптові  покупці одержують торгову знижку тому, що закуповують твар у великих  обсягах, бережуть його, поширюють невеличкими  партіями, дають кредит своїм покупцям, сприяють просуванню товару на ринку  й в загальному розширюють торгову  мережу виробника.

    При наданні торгової знижки її тип і  розміри повинні відповідати  прийнятим у даній галузі законам. Упаковані товари, реалізовані через  оптових і роздрібних покупців, можуть забезпечувати оптовим покупцям знижку до 15%, а роздрібним торговцям - до 25%.

    Коли  замовник одержує торгову знижку, і знижку за кількість, то з початку  відраховується торгова знижка з  номінальної вартості замовлення, а  потім від цієї зменшеної вартості і відраховується знижка за кількість.

    3.4 Впорядкування прайс-листів

    Варто уважно ставитися до підготовки системи знижок, тому що в ній можуть бути сховані помилки. Розглянемо впорядкування прайс-листа на прикладі компанії по виробництву оргтехніки (Табл.1)

    Таблиця 1

 

    Початкова ціна одного апарата - 17$. Якщо продається партія від 10 до 24 штук, то ціна складе 15$ за кожен. Замовлення на 25 і більше апаратів піде по ціні 14$ за одиницю. Виглядає все достатньо розумно: замовлення на 10 апаратів дасть знижку в 12%, тобто  в 2$ із 17$. Замовлення на 25 і більше апаратів піде зі знижкою більше 17%  -  3$ із 17$.

    Тепер з'ясуємо реальну ситуацію. Продовжимо даний прайс-лист (табл.2)

    Таблиця 2

 

    Виходячи  з даної таблиці виявляється, що за 9 апаратів покупець заплатить 153$, але 10 апаратів коштують на 3$ дешевше. Тобто фактично це значить, що покупець, який одержує 9 апаратів може одержати ще один безплатно плюс 3$. Така ж  ситуація із придбанням двадцяти п'яти  апаратів, що коштують дешевше двадцяти чотирьох. Такий прайс-лист складали не подивившись на нього з погляду  покупця.

    Таким чином, складаючи прайс-лист, варто  розширити його, змінюючи позиції  кількість-ціна, і розраховувати, скільки  покупцю треба буде сплачувати за кожну або декілька додаткових одиниць  товару, з огляду на зміну ціни.

    3.5 Ціни при продажі в кредит

    В даний  час часто угоди купівлі-продажу  здійснюються на основі кредиту, Тому прайс-листи повинні містити процентну  націнку для покриття стандартного наданого фірмою кредиту покупцю.

    При торгівлі з наданням кредиту, виникає  потреба оцінки клієнтів по тому, якого  кредиту вони гідні, і на скільки  вони пунктуальні в його погашенні, Таку оцінку можна зробити, розділивши клієнтів на різні групи, привласнивши кожній групі свій колір, наприклад: синій, зелений, червоний.

    Клієнти синьої групи здійснюють свої платежі  в терміни, визначені в умовах рахунку.

    Клієнти зеленої групи тягнуть із розрахунком  і не виконують умови виставлених  їм рахунків. Вони користуються наданими їм грошима стільки, скільки їм дозволить  кредитор.

    Клієнти червоної групи сплачують тільки при одержанні замовлення або  попереднього рахунку, тому працювати  з ними дуже ризиковане.

    Підприємства  малого бізнесу мають невелике число  співробітників, і тому існують деякі  особливості ціноутворення для  таких підприємств. По-перше, часто  мале підприємство не має спеціального відділу, який би займався проблемами економічного аналізу і ціноутворення, і цю роботу доводитися виконувати керівнику (власнику) підприємства, отже, потрібно заощаджувати години на складних математичних розрахунках. По-друге, номенклатура продукції таких підприємств, як правило, невелика.

    Взаємозв'язок зрозуміти «ціна» і «прибуток» очевидна. Чим більша ціна, тім більший прибуток, чим менша ціна, тим менший прибуток. З іншого боку, дешевий товар чи послугу легше продати, і за тієї ж проміжок часу будуть продаватися  в більшому обсязі, ніж дорогі аналоги. Таким чином, важливо установити взаємозв'язок між ціною продукту й кількістю продаваних його одиниць. 

    13. Державне регулювання цін.

    Ціна  є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків. Зокрема, за допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості товарів і тощо.

    Усі ці регулюючі функції ціна може виконувати найбільш ефективно лише за умов вільного ціноутворення, тобто тоді, коли вона формується тільки під впливом ринкових чинників. Але досвід показує, що як ринок, так і вільна (ринкова) ціна не є універсальними засобами регулювання економіки. Вони не здатні враховувати всієї різноманітності умов і цілей соціально-економічного розвитку країни.

    По-перше, стимулюючий вплив вільних цін  на економіку може забезпечуватися лише за умов досить зрілого ринку, тобто ринку, в якому панує конкуренція, обмежується недобросовісна діяльність монополій, ефективно працює вся ринкова інфраструктура. За браком таких умов вільне ціноутворення може відіграти руйнівну роль, породжуючи такі явища, як падіння виробництва, безробіття, інфляція тощо. По-друге, вільні ринкові ціни можуть реагувати тільки на ті зміни в економіці, які знаходять своє відображення у платоспроможному попиті. Тому ціни не враховують колективні економічні, а також соціальні, екологічні та інші проблеми, що породжує небажані наслідки для суспільства. Урахування всіх цих обставин можна забезпечити тільки на засаді державного регулювання цін.

    Світова практика підтверджує, що державне регулювання  цін у тій чи іншій мірі існує  в усіх країнах. Сутність і форми  державного втручання в процеси  ціноутворення залежать від стану  економічного розвитку країни. За умов розвинутого ринку державне втручання обмежується тільки відповідним впливом на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення. На етапі початкового формування ринкових відносин держава мусить безпосередньо втручатися і в самий механізм ціноутворення, компенсуючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни.

    Державне  цінове регулювання в Україні  регламентується спеціальним законодавством: Законами «Про ціни і ціноутворення», «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» тощо. Закони в галузі ціноутворення встановлюють основні правила формування та застосування цін в країні, порядок контролю за цінами, відповідальність за його порушення, права та обов'язки окремих органів виконавчої влади у сфері ціноутворення. Для практичного виконання зазначених Законів, вони доповнюються й конкретизуються спеціальними рішеннями парламенту, указами Президента чи постановами уряду.

    З метою  здійснення цінової політики держава  створює спеціальну систему органів ціноутворення, до якої в Україні входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Міністерство економіки України, а до другої - управління з питань цінової політики Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

<